- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.

- Кожного дня я читаю вірші сучасних поетів. Класиків, і тих, що живуть зараз, зрозуміло, теж перечитую. Такий тепер час, що поети самі пишуть і самі ж один одного і читають. Останнє моє «відкриття», яке, як кажуть, зачепило всерйоз, – це пітерський поет і бард Антон Духовськой, вірш «Я пишу тебе это письмо, прощаясь…». Є в цих рядках щось чарівне.

З прози назву три останні книги, які потрапили до моїх рук: «Макулатура» Чарльза Буковскі, «Тропік раку» Генрі Міллера і «Венерине волосся» Михайла Шишкіна. Буковскі опинився у мене випадково, нічого було читати в дорозі, тому купила в чужому місті те, чого не було в домашній бібліотеці. «Макулатура» – це такий стьоб над поганою літературою (в даному випадку – над детективами, що легко продаються), тобто «макулалітературою», тому про цю книгу всерйоз розмірковувати не можна, це easy reading. Міллера хотіла прочитати дуже давно. І рада, що, нарешті, це зробила. Зараз читаю другий його «тропік» – «Тропік Козерога». А « Венерине волосся» – дуже якісна, розумна проза, з гарним стилем та іронією. Навіть не очікувала, що мені настільки сподобається сучасний російський письменник.

- Як обираєте книги для читання?

- О, це дуже смішне питання. Я за освітою філолог, тому у мене (тільки не говорить про це моїм викладачам, що ставили мені п´ятірки!) є список літератури того, що я не встигла прочитати в роки навчання, а хотіла б. Трохи пізніше він став автоматично поповнюватися новими іменами. Тут я орієнтуюся на книжкові враження друзів, серед яких чимало філологів, смакам яких я довіряю, на думки літераторів (які мені подобаються), що публічно озвучуються… Є ще хороший проект «Журнальний зал», де російські «товсті журнали» викладають свіжі номери. Усього життя не вистачить, щоб все це прочитати. І це тільки якщо говорити про художню літературу...

- Які книги можете порадити іншим?

- Якщо говорити про поезію, то Цвєтаєву, Мандельштама, Бродського. Їх перечитувати можна нескінченно. А з сучасних авторів – книгу «Яблучний джем» Ольги Родіонової, наприклад.

Тепер про прозу. Є дві книги, які я перечитую як мінімум раз на рік – це «Білі шати» Володимира Дудінцева і «Хрещений батько» Маріо П´юзо. Їх би я точно рекомендувала, до того ж, ім´я Дудінцева якось незаслужено пішло в тінь. Але є такі книги, які в житті повинна прочитати кожна людина: «Три товариші» Ремарка, «Майстер і Маргарита» Булгакова, «Пікнік на узбіччі» Стругацьких і багато інших..